Професійне мовлення педагогів

Найактуальніше питання сьогодення - оволодіння громадянами України літературними нормами української мови. Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дошкільного закладу – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від оточуючого мовленнєвого середовища у дошкільному навчальному закладі, діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом мовлення дорослих. Педагог повинен самокритично відноситись до своєї мови і при наявності недоліків в ній старатись виправити їх.

Для вихователів володіння зразковою мовою - це показник їх професійної підготовленості. Тому турбота про удосконалення своєї мови - моральний і суспільний обов'язок кожного педагога. Кожен вихователь зобов'язаний розвивати в собі досконале володіння тими мовними навичками, які потім передаються дітям. Від культури мови вихователя залежить культура мови дітей.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

· якість мовного оформлення мовлення;

· дотримання літературних норм вимови, вірно ставити наголос в словах;

· ціннісно-особистісні установки педагога;

· комунікативна компетентність;

· чіткий вибір інформації для створення вислову;

· орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника тощо).

Мова вихователя повинна бути емоційно насиченою, в міру голосною і інтонаційно багатою. Така мова сприймається краще, якщо вона звучить в трохи уповільненому темпі. Такий темп підвищує чуттєвість мови і навпаки, швидкий темп робить мову змазаною і важкою до сприйняття.

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

/Files/images/7244.gif

Професія вихователя закладу дошкільної освіти - професія для справжніх романтиків!

Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий життєвий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професій люди підходять дуже серйозно.

Існують тисячі професій, вони різні і, відповідно, по-різному оплачуються. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яку їм доступно або яка гарантує їм подальше працевлаштування.

Але залишилися ще й ті "романтики", які крізь усі поради і заборони вміють зберегти своє справжнє покликання і призначення. Вони йдуть до своєї мети крізь численні перепони, і, врешті-решт, домагаються свого. Це щасливі люди. Вони цінують щастя інших більше свого матеріального благополуччя.

Безсумнівно, професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків! Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезна, а зарплата дуже маленька. Але давайте все ж поговоримо про тих щасливих людей, які вирішили присвятити своє життя вихованню дітей.

Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліші спогади, а вихователька дитячого саду - доброту й увагу, другу маму.

Коли людина починає опановувати дошкільну премудрість, вона дивується, як багато потрібно для роботи з дітьми, яка непосвяченим здається зовсім простою. Справді, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити?

Виявляється, цього мало. Крім знань і умінь потрібно зуміти закохувати в себе дітей. А вже потім, коли зав'яжеться "роман", починається справжня робота ...

Діти закохуються легко, але утримати їх любов надзвичайно важко: їм необхідна взаємність. Нерозділене почуття в дошкільні роки випаровується миттєво, без сліду. Любов до дітей нічим не підміниш - різницю вони вловлюють відразу ж. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. Як важко бути у формі постійно, під поглядами діточок, які все помічають . Вони дуже спостережливі, ці дошкільнята.

І все ж це дивна професія! Робота з дітьми дає можливість людині проявити все найкраще, що в ньому закладено: і душевні якості, і здібності.

З душевними якостями зрозуміло, а от здібності ... Дуже часто ці здібності є, але не завжди в тих масштабах, щоб вийти з ними на "велику сцену": співаєш, але голос не звучний; пишеш вірші, але не такі, щоб їх можна було друкувати; вишиваєш, але не для того, щоб потім виставляти свої роботи на продаж . А в дитячому садку всі ці скромні таланти вихователь може реалізувати, адже діти - найгуманніші судді. Вони захоплюються всім, чого не вміють робити самі. Усі таланти реалізуються, всі знаходять застосування і доставляють радість не тільки вам і всім оточуючим, а в першу чергу, - дітям. Діти оцінять вірші і розповіді, малюнки і пісні, а головне - саму вашу фантазію, адже вони найбільші в світі фантазери.

Вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс в тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч "всі ми родом з дитинства ", але ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ, не розуміючи навіть власних дітей. Дитячий світ набагато цікавіший, безмежніший і багатший, ніж світ дорослого. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї, тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній мові, розуміти їх.

І нарешті, хіба багатьом доступно бути коханою, шанованою, зразком для наслідування, ідеалом? Виховательці дитячого садка це цілком доступно, все залежить тільки від неї !

/Files/images/7244.gif

«Двадцять правил успішного педагога»

Ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому професійного вигоряння, життєвих невдач та розчарувань допоможуть «Двадцять правил успішного педагога», апробо­вані й адаптовані до особливостей діяльності вихователя дошкільного закладу. Зберігайте ці правила і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності.

1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитив­ні відгуки про себе, запишіть їх на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труд­нощів - вони допоможуть відновити віру в себе, а це - запорука подолання всіх життєвих негараздів.

2. Вправляйтеся у вербальному й візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з пробле­ми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.

3. Прагніть до співробітництва з колегами, на­лаштовуйтеся на спільну творчу діяльність. шукай­те в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.

4. За жодних особистісних обставин і пережи­вань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.

5. Пам’ятайте: в кожному з нас закладені фі­зичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої ве­личі, здобутої працею, наполегливістю, освіченіс­тю та порядністю.

6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключитися»: зустріньтеся з друзя­ми, відверто поговоріть з кимось, послухайте гар­ну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуй­те свої речі, виконайте комплекс фізичних вправ тощо, і рішення прийде саме собою, ніби «випли­ве» з підсвідомості, «осяє».

7. Починайте день з фізичної розминки на сві­жому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідо­мість на весь день.

8. Вчіться бачити себе очима дітей, намагай­теся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.

9. Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка — це свідчення того, що вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.

10. Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого пе­дагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.

11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Зав­дяки цьому маленькі партнери зв’язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.

12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не пе­ребиваючи. Винагорода за терпіння — мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.

13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штам­пів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, фор­мальної оцінки результатів діяльності різних дітей.

14. Прагніть подолати в собі негативні установ­ки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити по­зитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.

15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викорінюйте слова-паразити, діалек­тизми.

16. Якщо трапилися неприємності, не зацик­люйтеся на них, не «прокручуйте» їх в уяві знову й знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбут­ньому. Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний пода­рунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся, роз­дивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплек­туйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важких думок, подарує приємні хвилини оновлення. Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставку тощо.

17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постій­но нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров’я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам’яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією — форму­вання Людини. Якщо до професійного розчаруван­ня призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.

18.Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи по­дію як сигнал до усвідомленої адекватної реакції, а не привід впадати у відчай. Тож важливо поста­вити перед собою дві основні мети: стати силь­ним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається не­приємних думок, не очікуючи, поки вони самі по­лишать її. Але не тікає від страху, подекуди може й надуманого, а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, підсвідомим страхом.

19. Шукаючи вихід з будь-якої скрутної ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.

20. Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принци­пам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хви­лину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.

/Files/images/167_5.gif

«Забезпечення ефективності мовленнєвих занять»

ÐŸÐ¾Ñ Ð¾Ð¶ÐµÐµ изображение

Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини. Педагог повинен:
- забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками;
- уникати надмірного академізму в підході до розв’язання мовленнєвих завдань заняття;
- добирати теми для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості і душі кожної дитини;
- проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати;
- підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи;
- будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;
- підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;
- розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю;
- уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;
- керуватися певними правилами під час постановки запитань –
- формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;
- адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну дитину;
- ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й вимагає правильної відповіді
- запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;
- сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки;
- працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;
- залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповіді мовця, ставлячи запитання –
- чи правильною є відповідь?
- чи про все розповів мовець?
- чи по порядку він розповідав?
- пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей;
- чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;
- уникати надмірною захопленістю наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;
- підтримувати увагу дітей різними способами, як-от – переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру;
- закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності, як-от гра, праця тощо.

«Говори правильно!»

Правильно Неправильно
без винятку без виключення
брати участь приймати участь
вживати заходів приймати міри
вважати (думати) рахувати
зробити висновки зробити виводи
відчинити двері відкрити двері
галузь (сфера) виробництва область виробництва
застосовувати силу приміняти силу
захід міроприємство
з цього приводу по цьому поводу
ласкаво просимо добро пожалувати
наступний слідуючий
передплата на газети підписка на газети
порушити питання підняти питання
прищеплювати любов прививати любов
протяг сквозняк
розплющити очі відкрити очі
ставитися добре відноситися добре
весь тиждень цілу неділю

ВКЛАДЕННЯ

Кiлькiсть переглядiв: 213

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Жовтень 2019 Наступна
ПВСЧПСН
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031